Віктор Медведчук: В Офісі президента навмисне намагаються звузити поняття особливого статусу Донбасу з комплексу заходів до одного закону

"112 Україна": З нами на зв'язку глава політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат Віктор Медведчук. Вітаємо, Віктор Володимирович.

Віктор Медведчук: Добрий день.

Перш ніж ми перейдемо до конкретних аспектів головного події тижня – зустрічі лідерів країн нормандської четвірки, хотілося б запитати про ваше загальне враження від паризької зустрічі. Паризька зустріч – це крок до світу, це шанс, яким не повністю вдалося скористатися? Що ви вважаєте головним підсумком цієї зустрічі?

Якщо говорити про головні підсумки "нормандської зустрічі", то слід зазначити, що дуже важливо, що глави держав "нормандської четвірки", у тому числі президент України, як представник України, по-перше, підтвердили прихильність повному і неухильному дотриманню мінських угод. Мінські угоди визнані основою, яка повинна бути виконана як в частині безпеки, так і в частині політичної. Більш того, згідно з комюніке, яке було підписано в Парижі за результатами саміту, визнано про те, що закон про особливий статус, як і в цілому законодавство про особливий статус має діяти постійно, повинна бути імплементована "формула Штайнмайера", повинен бути проведений обмін протягом 30 днів всіх встановлених на всіх встановлених. Це головні підсумки цієї зустрічі, хоча позиція пана Зеленського на саміті, незважаючи на те, що він підписався під усіма цими пунктами в комюніке, була зовсім іншою.

Тобто пан Зеленський дійсно пропонував зміни в мінські угоди в частині кордону, контролю за кордоном, коли цей контроль переходить, тобто було інше бачення того, як це викладено в мінських угодах. Пропонувалися також питання, пов'язані з тим, хто повинен представляти Донбас, пропозиції української сторони, але вони не пройшли. І тому те, що в комюніке за підсумками зустрічі глав держав "нормандської четвірки" було підтверджено, що мінські угоди та імплементація політичної частини в частині особливого статусу, а також "формули Штайнмайера" - воно має бути реалізоване в тому числі і в Україні і імплементована в національне українське законодавство, як це фактично і було передбачено ще в момент підписання, тобто в лютому 2015 року. І з приводу чого, на жаль, досі не зроблено нічого, що могло б свідчити про рух по шляху до миру. Так відбувається і сьогодні.

Ми не можемо зазначати про те, що нова команда, очолювана паном Зеленським, рухається по шляху мирного врегулювання і припинення бойових дій. Про це свідчить як мінімум той законопроект, який внесений вчора ввечері і буде, мабуть, розглядатися найближчим часом про зміни в закон про особливий статус, де цифра 2019 змінюється на цифру 2020. Ось всі зміни, ось реальність руху по шляху мирного врегулювання. Я оцінюю це як негативний момент і як негативну характеристику політичної волі, яка, як видно, відсутній у пана Зеленського по шляху мирного врегулювання.

На вашу думку, яким чином на позицію президента впливав політичний фон всередині країни напередодні? На його позицію під час переговорів. Зокрема, йдеться про акції на Майдані Незалежності, під стінами Офісу президента. Ви думаєте, це якось на рішення, на тон переговорів впливало?

Я думаю, що це впливало. І судячи з поведінки нашого президента пана Зеленського, це було видно. Тому що якщо аналізувати прес-конференцію за підсумками нормандської зустрічі, то ми добре бачили, що пан Зеленський у своєму виступі фактично не сказав жодного слова, крім обміну, щодо того, що було викладено в комюніке, про зміст якого ми всі дізналися вже після закінчення прес-конференції. А все, що він говорив, було звернене саме до націонал-радикалів, які протестують, до тих, хто стояв під Офісом президента на Банковій, а не до тих 70%, які хочуть миру. Це перше.

Друге – безумовно, є сьогодні протестні акції, і ми визнаємо цей факт, як і право людей проводити ті чи інші протестні акції. Але є більшість, є воля, яка була озвучена президентом Зеленським під час виборчої компанії, після неї, під час інавгураційної промови, коли він заявив, що він буде президентом світу і світу буде домагатися. Сьогодні ми бачимо, що відсутня політична воля на досягнення цієї мети і немає конкретних дій, спрямованих на мирне врегулювання. І я не даремно привів приклад з законом, де змінюється цифра з 2019 2020, тому що у ВР є законопроект, який поданий депутатами нашої фракції "Опозиційної платформи – За життя", який пропонує змінити ст. 1, 2, 10 даного закону про особливий статус і запровадити на постійній основі в дію особливий статус, а також імплементувати "формулу Штайнмайера".

Чому ми зробили таку пропозицію? По-перше, тому що "формула Штайнмайера" була підтримана паном Зеленським, та її представник пан Кучма в Мінську підписав цю "формулу Штайнмайера" і текст цієї формули. По-друге, навіть коли ми подавали законопроект, цього ще не було, але сьогодні вже є комюніке в Парижі, де теж узгодили необхідність імплементації "формули Штайнмайера" – раз, та введення в дію законодавства про особливий статус – два.

Чому ж тоді сьогодні подається законопроект, якщо бути точним, вчора ввечері, який збираються розглядати тільки в заміні однієї цифри – продовження його дії ще на рік? Чому ми тоді, якщо у влади є політична воля на досягнення миру і припинення бойових дій, не йдемо по шляху того, що написано в мінських угодах і що підтверджено главами держав "нормандської четвірки" 9 грудня? Ці питання залишаються без відповідей. Але відповісти на відсутність запитань і пояснень влади можна тільки одним, і ця відповідь буде виглядати приблизно наступним чином. У Зеленського як президента України відсутня політична воля на досягнення миру, і, природно, він чомусь орієнтується на тих націонал-радикалів, які виступають проти цього, або на якісь інші вказівки, які йому йдуть ззовні. По-іншому пояснити поведінку влади просто, на мій погляд, не представляється можливим.

Ви вже згадали зараз про різних акцентах, які звучали від лідерів різних країн на підсумковому брифінгу, підсумковій прес-конференції. І дійсно Зеленський не посилався на підписаний документ. Про його положеннях журналісти почули, в першу чергу, від Володимира Путіна, який робив на цьому акценти. Які висновки з цього потрібно робити? Треба їх робити, на ваш погляд, саме з цих формулювань? Чи будуть поспішати з виконанням положень підсумкового комюніке Паризького саміту?

Ви ж розумієте, що мова йде про те, де сьогодні має місце конфлікт. Він має місце на Донбасі, на території України. На території, яка сьогодні, на жаль, частину неї є неконтрольованою. Яка стоїть завдання перед владою? Навіть не про те, що ця влада обіцяла, а що необхідно. Потрібен мир і необхідно повернути Донбас в Україні, а Україну – на Донбас. Тому поспішають, не поспішають – ну, це ж політичні оцінки тих чи інших дій. А спрямованість цих дій, зміст і, найголовніше, ефективність та результативність цих дій – в чому вона?

Є Зеленський, який обраний президентом України, і за нього проголосували, в першу чергу, на рівні 86-88% жителів південного сходу, які більш ніж хочуть миру і гостро відчувають те, що відбувається в результаті бойових дій. Чому ж сьогодні пан Зеленський може брати паузу або сповільнювати ті чи інші процеси або думати про щось інше. Звичайно, ви мені можете зараз сказати, і це має право на існування, що президент хотів змінити мінські угоди. Охоче вірю. Більш того, може зміна мінських угод є тим, що буде в інтересах України? І це я охоче підтримую, але домовленість, яка була затверджена у Парижі 9 грудня, була досягнута, нагадую вам, ще 11 вересня, коли радники голів держав зустрічалися і обговорювали ось це комюніке, яке ми почули і дізналися вже після проведення прес-конференції лідерів "нормандської четвертки". Тоді узгоджувалися питання, які повинні були лягти в основу і є змістом цього документа. А представники України ставили це питання? Ну, він не пройшов. Чи буде далі пан Зеленський наполягати на внесенні змін, наприклад, у частині кордону? Ну, напевно, буде. А може і не буде. Але пан Зеленський не може не знати і не може не розуміти, що якщо він буде продовжувати ставити питання про зміну мінських угод, і навіть якщо це виключно в інтересах України, у що я вірю і з чим можу погодитися, то це буде означати, що світ не настане і бойові дії не будуть припинені. І те, що записано в комюніке, крім особливого статусу, "формули Штайнмайера", підтримки необхідності виконання мінських угод, а саме в частині нових ділянок розведення військ – це важливо, дуже важливо.

Тільки знову три ділянки. На трьох ділянках розвели, ще є можливість розвести на трьох ділянках протягом декількох місяців початку наступного року. А адже тривалість лінії зіткнення 412 км. Адже мова йде про кількох кілометрах – навіть не десятки, а декількох кілометрах. І коли ми закінчимо це розведення сил? А невже незрозуміло, що розведення сил по обидві лінії розмежування – це як раз зменшення обстрілів? Це як раз зменшення ризику загибелі людей, поранення, знищення інфраструктури. В цьому питанні треба рухатися? Треба. Але не такими темпами, як це взято на озброєння тільки на трьох ділянках.

Більш того, припинення бойових дій до кінця року або з початку року, але ж приймалися такі рішення протягом останніх років неодноразово. І що? Вони означали "стоп" для обстрілу? Немає. Винні в обстрілі з двох сторін. Ініціатори в тій чи іншій мірі відомі, а може і невідомі. І це все буде продовжуватися далі. Тобто, по факту, це буде означати, що бойові дії припинені не будуть, а світ не буде встановлений.

І тому, коли ми говоримо, поспішати чи ні – то це питання пана Зеленського як президента України. Він повинен поспішати. Конфлікт в Україні, гинуть люди в Україні як за одну, так і іншу сторону. Тому що це громадяни нашої країни. Це громадяни України. І для того щоб установити мир, повинні поспішати не Макрон, не пані Меркель, не Путін, а саме Зеленський. Тому подібні розмови та коментарі як команди Зеленського, так і його самого, ну, викликає як мінімум питання, на який не видно відповіді. Не видно відповіді в тому числі і на питання того, як ми будемо рухатися і взагалі будемо ми рухатися до світу. І напередодні "нормандської четвірки" були оголошені дані соціологічних досліджень, які говорили про те, що 51% наших громадян вважає дії нашого пана Зеленського по шляху мирного врегулювання як такі, які не є успішними. Ось оцінка, яка була до "нормандського формату". Вона що, змінилася після 9 грудня? Я думаю, що ця ситуація лише погіршиться.

Будемо чекати результатів. Дай бог, що можна буде реалізувати озвучені речі, будуть реалізовані і розведення, і обмін, і зустріч відбудеться наступна. Але ви нагадали те, що довго узгоджувався і вироблявся текст комюніке, згадували дату 11 вересня. Але все одно, незважаючи на цю довгу роботу, певні різночитання були, і "Опозиційна платформа - За життя" як політсила зробила заяву, і, власне, в цій заяві йшлося про те, що текст комюніке на офіційному сайті президента містить маніпуляцію. В цьому перекладі згаданий закон про особливий статус, хоча в оригіналі про нього мова не йде. Розкажіть, будь ласка, в чому полягає, за оцінкою політичної сили, маніпуляція, чому це важливо, і як хронологія, так би мовити, з цього питання виглядає? І як я розумію, після звернення політичної сили уваги на цей факт в текст були внесені зміни.

Ну, по-перше, ми розцінюємо це як не маніпуляцію, а як фальсифікацію. Причому це чистої води фальсифікація з боку працівників Офісу президента. Чому? Бо це ж очевидний факт. Адже це комюніке було розіслано всім журналістам, воно з'явилося на сайті усіх чотирьох глав держав. І тільки на сайті глави держави України воно з'явилося в сфальсифікованому вигляді. У чому фальсифікація? Справа в тому, що в розділі, в якому йдеться про те, що особливий статус Донбасу як комплекс повинен діяти на постійній основі, немає згадки закону. Чому? Тому що йдеться, коли ми говоримо про особливий статус Донбасу, не тільки про закон про особливий статус (зараз влада намагається продовжити його дію), але ще і про зміни до Конституції.

І тому зроблено це було навмисно, звузити поняття особливого статусу на Донбасі, передбаченого мінськими угодами, до одного закону, а не до комплексу, де, крім закону, мають місце ще й зміни до Конституції. Це політична воля пана Зеленського та його команди, вони неодноразово заявляли, що вони не згодні з тим, щоб вносити зміни до Конституції. Але, може бути, влада і не згодна з цим, але справа в тому, що це підтверджено (я маю на увазі мінські угоди) на нормандської зустрічі і викладена в комюніке як те, що сторони заявили про повну прихильність до реалізації та імплементації мінських угод, де мова йде про зміни до Конституції. Тому коли визначався ось цей статус постійного дії саме в частині особливого статусу Донбасу, його не можна звужувати до поняття закону, тому що воно включає і зміни до Конституції.

В цьому ми вбачаємо умисні дії, умисні фальсифікації і зробили вчора відповідну заяву. Спочатку були внесені виправлення з ранку в українську і версію російською мовою, в англійській версії зміни не було, але будемо сподіватися, що зараз внесуть зміни і в англійську версію. І виникає питання, а чому таких помилок не допустили три інших учасника глав держав "нормандської четвірки"? Тому висновок один: умисні дії, тим більше в тій частині, в якій представники команди Зеленського говорили про своє бачення того, що зміни в Конституцію, по їх розумінню, не повинні мати місце. А в мінських угодах ці зміни передбачені. І мінські угоди підтверджені на паризькій зустрічі 9 грудня.

У комюніке йдеться про ряд досягнутих домовленостей, і в нюансах є новації. У той же час Олена Лукаш, наприклад, нагадує про заяві лідерів країн "нормандского формату" від 29 березня 2018 року, і стратегічно там про дуже схожих речах йдеться – підтримка муукраїнські домовленостей, припинення вогню, обмін, спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Тому питання: зустріч, яка відбулася 9 січня в Парижі, - крок до світу або показник того, що за рік нічого не було напрацьовано і не змінилося? Як це слід сприймати?

29 березня 2018 року була телефонна розмова чотирьох глав держав - представників "нормандської четвірки", і вони справді за підсумками цієї телефонної бесіди підписали заяву, яка дійсно має зміст, який ви перерахували або перерахувала Олена Лукаш. Питання полягає в тому, що коли ми оцінюємо паризьке комюніке від 9 грудня, на папері ми дійсно рухаємося до світу, а в діях, які були озвучені паном Зеленським і під час прес-конференції за підсумками зустрічі четвірки, і в діях, які ми відчуваємо сьогодні, в тому числі і від представників пана Зеленського та його фракції "Слуга народу" в парламенті, коли змінюється тільки цифра, для того щоб продовжити дію цього закону, а не по суті змінити те, що передбачено в комюніке, підписаному в Парижі, і в частині імплементації "формули Штайнмайера", і в частині того, коли цей закон і особливий статус діє на тимчасовій основі і коли він вступає і діє в подальшому на постійній основі – нічого цього немає. Тому на папері це – рух до світу, на папері це дійсно зафіксовано. Зустрічі очної не було три роки, і це виключно позитивний факт. А на діях, які сьогодні демонструє команда, очолювана паном Зеленським, руху до світу поки не виявлено.

Більш того, навпаки, я це стверджую, тому що якщо б хотіли світу, то сьогодні розглядали б наш закон, який передбачає імплементацію "формули Штайнмайера", наш законопроект, внесення зміни в закон про особливий статус, що передбачає введення в дію при тих умовах, які були домовлені в результаті ухвалення "формули Штайнмайера", в переході від тимчасової на постійну основу всього комплексу особливого статусу. Цих дій немає, заяву пана Зеленського після засідання четвірки ми чули. Тобто немає руху до миру. На папері такий рух є, воно зафіксовано як підтримка того, що приймалося раніше.

Ви неодноразово зазначали, що 31 грудня закінчується термін дії закону про особливий статус Донбасу, і цей закон неодмінно потрібно продовжити, оскільки він лежить в основі мінських домовленостей і "формули Штайнмайера". Вчора Україна погодилася на функціонування закону про особливий статус на постійній основі і на інкорпорацію "формули Штайнмайера" у своє законодавство. Яким чином це має статися, і яким чином це вплине на встановлення миру на Донбасі?

По-перше, ми все це виклали кілька тижнів тому, коли подали законопроект про внесення змін у закон про особливий статус, по Донбасу. Ми запропонували зміни до статті 1, 2,10, де ми вважаємо, що цей закон має діяти на постійній основі, як це відображено в мінських угодах. Більше того, ми цей порядок введення в дію на постійній основі ввели через зміст "формули Штайнмайера". Текст, якою був підписаний, тобто Україна приєдналася до цієї "формулі Штайнмайера", до тексту цієї формули паном Кучмою, представником пана Зеленського 1 жовтня на засіданні Мінської контактної тристоронньої групи.

Виходячи з цього тексту, де йдеться про те, що 11 вересня 2019 року радники голів держав "нормандської четвірки" погодили текст і зміст "формули Штайнмайера" з метою, я цитую: імплементації "формули Штайнмайера" в національне українське законодавство. Далі йде пряма мова двох абзаців. Перший абзац про те, що цей закон вводиться на тимчасовій основі, більш того, приймається спеціальний, підкреслюю – спеціальний закон про вибори на контрольованих територіях. Тобто місцевих виборах на Донбасі. Після закінчення виборів цей закон вводиться у дію – у 20:00, як це зазначено, виходячи з викладу прямої мови "формули Штайнмайера", після закінчення виборів, у день виборів. І діє на тимчасовій основі до висновку ОБСЄ відповідності нормам ОБСЄ проведення виборчої кампанії і підрахунку голосів. З цієї хвилини, після оголошення висновку ОБСЄ, цей закон вводиться і діє на постійній основі. Саме таким чином викладена "формула Штайнмайера". В кінці записано, що Україна приєднується до цієї формули і до цього тексту. Саме для імплементації цієї формули, яку я процитував, ми внесли зміну в закон про особливий статус. Природно, якщо б ми це зробили зараз, то це був би реальний шлях, реальні кроки по шляху до миру. Бо це зобов'язує Україну ухвалити закон про вибори, якого немає, спеціальний закон про вибори, що стосується неконтрольованих територій, це б зобов'язало після закону про вибори планувати проведення виборів і надалі вводити в дію особливий статус на Донбасі на постійній основі. Ми це все запропонували, запропонували відповідні зміни і подали цей законопроект. Але сьогодні предметом розгляду, по всій видимості, як цього бажає і як цього хоче влада на чолі з Зеленським, буде заміна однієї цифри на іншу: цифри 2019 на цифру 2020. Ось і весь рух вперед. Тобто закон припинить дію 31 грудня, а якщо цифри поміняють, то він буде ще існувати до 31 грудня 2020 року. Я підкреслюю – цей закон заблокований, тому як діє тільки 1-я стаття цього закону, а відповідно до статті 10-ї до чинної редакції статті 2-9 нині заблоковані і не діють, і можуть вступити в дію тільки при певних умовах, викладених у статті 10 цього закону.

Позавчора в Дніпрі ви заявили про те, що черговий обмін утримуваних осіб буде здійснено до кінця цього року. А ввечері того ж дня ми дізналися про те, що і в підсумковий документ паризького саміту також увійшло положення про обмін всіх встановлених на всіх встановлених. Останній масовий обмін відбувся за вашу участь за формулою "306 64" майже два роки тому. Що потрібно, як ви думаєте, для того, щоб новий обмін здійснився все ж де-факто, а не де-юре?

Цей обмін, який ми очікуємо, і я вірю і дуже хочу вірити, що він відбудеться до кінця року або до Різдва, тобто протягом 30 днів, як це дійсно було зумовлено, в тому числі і в Паризькому комюніке, на зустрічі глав держав "нормандської четвірки". Але для того, щоб він відбувся і для того щоб не було зриву цього процесу, безумовно, треба виконати всі зобов'язання, які брали сторони, а це зобов'язання в рамках Київ-Донецьк-Луганськ з питання встановлення осіб і, найголовніше, їх процесуальне очищення. Останні місяці проведення переговорів в цій частині відрізнялися тим, що було багато скарг з боку Донецька і Луганська. І мені це відомо зі ЗМІ, і з переговорів з тими людьми, хто займається обміном, в тій частині, що українська сторона не до кінця провела процесуальне очищення як тих осіб, які можуть бути видані Києву, так і тих осіб, яких Донецьк і Луганськ хочуть натомість в порядку звільнення отримати. Тому, якщо ці формальності будуть виконані, то я думаю, що цей обмін відбудеться, і я ще раз підкреслюю: дуже важливо, щоб він відбувся. Тим більше що це рішення приймалося як обговорюване на такому високому рівні, як на засіданні глав "нормандської четвірки". Тому що, безумовно, останнє рішення буде за Києвом, Донецьком і Луганськом (представників Донецька та Луганська у Парижі не було), і тому нам, українській стороні, треба зробити все для того, щоб це завершити.

Що до того, чому цього не було раніше, можу сказати: цього не було з вини пана Порошенка, тому що другий етап після того, обміну, про яке ви згадали, і який мав місце 27 грудня 2017 року, повинен був відбутися в січні-лютому 2018-го. А сьогодні закінчується вже 19-й рік. Але влада тоді відмовилася від цього обміну і почала придумувати різні формули, а не використовувати принцип "всіх встановлених на всіх встановлених". А влада пана Зеленського, який вже є президентом більше 6 місяців, не зробила конкретних кроків, спрямованих на те, щоб це реалізувати. Будемо сподіватися, що це станеться зараз в результаті загальних зусиль, в результаті того, що прийнято в Парижі, в тому числі і те, що внесено в текст комюніке. Дуже хочеться вірити, що це все дійсно відбудеться.

Немного про економічному аспекті, який теж фігурував на "нормандской зустрічейе". Можливо, не цілком очікувано, але дивно було б не скористатися моментом першої особистої зустрічі російського та українського президентів, щоб не торкнутися теми, важливою для обох країн. Теми газу. На брифінгу Володимир Путін заявив, що при купівлі газу безпосередньо у Росії його ціна для кінцевого споживача може бути менше на 25%. Ця цифра вже неодноразово фігурувала в ваших переговорах з керівництвом Росії і з керівництвом "Газпрому" на початку 2019 року. Можна говорити про те, що питання прямих поставок газу, можливого прямого договору є ближче до реалізації, якщо він звучить вже спільно в присутності обох президентів, артикулюється безпосередньо?

На жаль, у мене такої впевненості немає щодо домовленості по газу – і по прямому постачанню, і по транзиту. Більше того, коли ви говорите про те, що це питання піднімалося в рамках нормандської зустрічі, він піднімався на полях нормандської зустрічі, тому що це навряд чи цікавило р-на Макрона і пані Меркель, а на двосторонній зустрічі, в тому числі і у складі делегації з боку РФ і України це питання дійсно обговорювалося. Обговорювалися і прямі постачання і транзит газу, і домовилися про те, що будуть продовжені переговори в цій частині вже на рівні відповідних радників, міністрів і керівників, з одного боку, НАК "Нафтогазу", з іншого боку, "Газпрому".

Але що є "чудовим" або "відмінними" у цій частині, коли ви питаєте, яка економічна доля даного питання, яка є, я б сказав і стверджував, життєво важливим для бюджету України, життєво важливим є для наших людей у питанні вартості газу для населення і газу у складі житлово-комунальних тарифів? Це те, що коли ці переговори пройшли в Парижі, р-н Коболєв, це розумник, який очолює, на жаль, через непорозуміння, НАК "Нафтогаз" багато років, заявив: "Ну, вони там можуть щось вирішити, але остаточне рішення буде прийматися на правління НАК "Нафтогаз". От уявіть собі рівень цієї людини, рівень системи влади в Україні і рівень авторитету влади, в тому числі і президента пана Зеленського, реакції якого на цей випад, цинічний та зухвалий, ми ще не чули. Яким чином два глави держави, глава українського і глава російського, разом з представниками тих сторін, які безпосередньо зацікавлені і які реалізують цю політику, зустрічаються в переговорному процесі після багатьох турів переговорів, де предметом був газ, і при цьому Коболєв заявляє: "Ви там вирішите, як вирішите, а ми подивимося на правлінні, приймати чи ні". Таке враження, що у нас НАК "Нафтогаз" – це американська структура або європейська або іноземна структура. І не має ніякого відношення до Україні. Ну, ось цим цинізмом треба обурюватися.

А що стосується транзиту газу і вартості газу, так я вам хочу сказати, чому я не впевнений, що будуть позитивні зрушення в цьому – тому що ми домовилися про вартості газу ще 23 березня 2019 року, а віз і нині там. І цю домовленість підтверджує, правильно ви говорили, і пан Міллер, і пан Медведєв (як голова уряду Росії), і пан Путін як президент РФ. Причому неодноразово. І на зустрічах зі мною, і в переговорах, і з багатьох питань, висвітлюючи саме на цю тему. Але ж Україна так і не зробила жодного кроку, щоб отримати дешевий газ. Хочу вам сказати про те, що контракт на прямі поставки газу діє і сьогодні. Він закінчується 1 січня. Адже цей газ за зниженою ціною, для того щоб не знущатися над нашими людьми, які платять незрозумілу ціну за газ, купуючи його для особистих цілей, які платять непомірні ціни за газ, які входять в собівартість житлово-комунальних тарифів і так і не змінилися. Тобто влада колишня, справжня влада продовжує знущатися над людьми, а ось те пропозиція та домовленість, яка була на неофіційному рівні досягнута, так і не реалізована. І коли ми говоримо про транзит газу, то я вам хочу сказати, що будь-яка домовленість, навіть якщо вона буде досягнута, вона буде набагато гірше тих умов транзиту газу на територію України з Росії в Європу, ніж є сьогодні. Ми останні роки отримували близько 3 мільярдів доларів у дохідну частину бюджету від транзиту російського газу в Європу. Безумовно, такого обсягу газу в наступному році – як би ми не домовилися: це буде контракт на 1 рік, це буде контракт на 3 або 10, як пропонує українська сторона – такого обсягу газу в балансі газу, що поставляється в Європу не існує. Тому що "Північний потік" вступить в дію через кілька місяців. А "Турецький потік" – 1 і 2 - вступить в дію до кінця цього року. І це все мінус від того обсягу поставок газу "Газпромом" до Європи, який сьогодні ще до 1 січня йде по нашій трубі. Такого обсягу газу в наступному році не буде, але, незважаючи на це, наша влада та уряд записав у дохідну частину бюджету надходження від такого транзиту – надходження на рівні трьох мільярдів, або 250 мільйонів доларів щомісяця, або шести мільярдів гривень щомісяця.

Де ми візьмемо ці гроші? Як ми їх можемо отримати, і чим ми будемо закривати ось цю дірку в бюджеті – це невідомо. А це буде позначатися на чому? На соціальних програмах наших громадян, передбачених бюджетом на 2020 рік. Тому оптимізму я тут ніякого не відчуваю з простої причини, що якщо мова йде про транзит газу, то заявки газових операторів європейських на транзит газу в наступному році закінчуються 13 грудня. Сьогодні, 11 грудня, залишилося два дні. Природно, підписати контракти, які могли б дозволити дотримати економічні інтереси України, не вдасться. І це є просто неможливим навіть теоретично. Ось до чого довела влада, яка повинна була всі ці місяці бути занепокоєний тим, що цю проблему треба вирішити. І в питаннях прямих поставок газу, і, головне, в питаннях транзиту газу, щоб зберегти національний економічний інтерес, для того щоб зробити все можливе в наповненні дохідної частини бюджету. Влада цього не зробила – ні колишня, ні справжня. Тому ми на сьогоднішній день виходимо тільки з цього, про те, що в цій ситуації українська влада програла інтереси наших громадян.

Перейдемо до інших тем. Вчора з'явилася інформація про те, що причиною недавнього візиту СБУ в приймальню шести народних депутатів від "Опозиційної платформи - За життя" був демонтаж раніше встановленої спецтехніки, і СБУ хотіла зачистити сліди, оскільки ДБР ініціювало кримінальні справи за фактом можливого прослуховування народних депутатів. На вашу думку, схожа ця гіпотеза на правду?

Ви знаєте, по-перше, це реальна версія, і ми розуміємо про те, що, по всій видимості, це так і могло бути, тому що незаконні дії з боку СБУ, її співробітників і керівництва СБУ, ми не сумніваємося, мали місце, ми розуміємо, що це був факт. Більш того, на сьогоднішній день триває кримінальне розслідування. Порушено кримінальну справу відносно ДБР СБУ та керівництва з приводу незаконних дій, які застосовувалися щодо народних депутатів, які користуються недоторканністю, а значить, будь-які оперативно-слідчі дії, які мали місце, будуть визнані незаконними. Тому в даному випадку версія, висловлена із джерел... А ми добре розуміємо, що сьогодні дуже багато добрих людей в різних органах влади, в тому числі і в СБУ. Вони детально, докладно розповідають про те, чому це сталося, як це сталося, хто давав команди. Більше того, нам відомі і виконавці всіх цих служб – Служби безпеки України, які були задіяні в цих незаконних діях. А з урахуванням того, що обшук проводився по кримінальній справі, яка незрозуміло як і чому порушено два роки тому, в 2017 році, і за яким не було ні одного слідчого або оперативно-розшукової дії, і прийшли в офіс, де знаходяться службові приміщення шести народних депутатів – не викликає сумніву, що це було зроблено спеціально. Спеціально, як провокація напередодні "нормандської зустрічі". Спеціально, як провокація відносно другої політичної сили в Україні, "Опозиційної платформи – За життя", другий фракції в парламенті ВРУ. На що розраховували ці так звані діячі СБУ – а ми знаємо їхні прізвища, сьогодні вони перераховуються в ЗМІ, і керівництво СБУ, і ті, які виконували ці злочинні накази, - не знаю, але відповідальність обов'язково має настати. І ми зробимо все, щоб ДБР довело до кінця це розслідування, винні були притягнуті до кримінальної відповідальності винних у складі керівництва СБУ, і співробітників, які займалися цими незаконними діями.

Сьогодні відбулося чергове засідання Аграрного комітету, яке із-за бійки перенесли на завтра на восьму годину ранку. Кілька питань про ринок землі. Незважаючи на протидію інших парламентських фракцій і масові акції протесту, пропрезидентська фракція все ж проголосувала за законопроект про відкриття ринку землі в першому читанні. Залишаються якісь можливості для того, щоб цей закон не був прийнятий в цілому? І які важелі впливу залишаються в опозиції для того, щоб це питання не вдарив по звичайним людям?

По-перше, у нас є послідовна і принципова позиція щодо закону 2178-10 про ринок землі сільськогосподарського призначення. Ця позиція висловлювалася неодноразово нами, і ми будемо відстоювати інтереси людей, які ми повинні захистити від незаконного продажу цих земель. Більш того, природно, ми – та політична сила, яка є законослухняною. Ми не визнаємо подібні дії, які містять у собі ознаки і елементи фізичного насильства, як це було сьогодні. Я думаю, що цей випадок має бути розслідуваний і винні мають понести покарання. Тим більше, що це відбувалося в стінах ВР, у стінах засідання комітету, який, як повідомляють ЗМІ, з аграрних питань, був зірваний. Це неприпустиме явище, і влада повинна бути не просто стурбована подібними діями, але і притягнути всіх винних до відповідальності. Ми будемо діяти відповідно до закону. Ми будемо діяти у відповідності з законом про регламент. Ми вважаємо, що цей закон не заслуговує того, щоб він був прийнятий і щоб ринок землі на тих умовах, які пропонуються, без проведення всеукраїнського референдуму був проведений.

Ми подали 3299 поправок. Ми будемо наполягати на їх розгляді. Це і є законний спосіб боротьби права наших громадян, захист наших громадян у питаннях їх конституційного права на отримання землі, захист від незаконного ринку землі, захист щодо дотримання їх прав і свобод, передбачених Конституцією України. Ми будемо діяти відповідно до законодавства, з законом про регламент, і будемо принципово наполягати: ніякої продажу землі, яка, на наш погляд, є незаконною і передбачена цим законом, 2178-10, не повинно бути. Повинен бути спочатку референдум, і тільки потім влада має право розробляти умови, можливі для застосування в тому числі і того, що закладено в основу законодавства, пов'язаного із зміною і з можливістю продажу землі.

Дякую за інтерв'ю, Віктор Володимирович.

Категория: Общество